Умка представила книгу Введенского у "Бабуїні"
Передноворічні дні завжди щедрі на радість. Так було, є, і буде!
Наразі, минула неділя подарувала не одну радість, з якими хочеться поділитися.
Радість перша: «Бабуїн» повернувся! Віднині всі книголюби, літературофіли, а також шанувальники доброї музики можуть сміливо крокувати на вулицю, що носить славне ім’я Симона Петлюри. Саме там, звідки відкривається така чудова панорама: від Щорса на коні й Ботанічного саду й до Залізничного вокзалу, оселився перший і останній з родини «Бабуїн».
В новому приміщенні вже відмітились Олег Скрипка, гурт «Йо-гурт», «Очеретяний кіт», Jazz in Kiev…
Радість друга: початок літературному життю в нових стінах поклала гостя з Росії Умка (цього разу – без «Броньовичка»), яка презентувала загалу незвичайну книгу під короткою назвою «всё». Попри коротку назву, книга виявилась об’ємною – понад 700 сторінок. В ній літературознавець Анна Герасимова зібрала майже все, що складає творчий доробок поета Александра Введенского.
Чому, власне, книгу презентувала музикант, поет і виконавець пісень – Умка? Дуже просто: спражнє ім’я Умки – Анна Герасимова, тож представляла вона власну працю, та насамперед – улюбленого поета, якого щиро вважає абсолютним генієм. Також вона була щиро переконана, що вся та публіка, що вщерт наповнила немаленьку все ж залу, також близько знайома з творчістю поета та залюблена в неї. Не дивно, адже Анна досліджує творчість Введенського – члена творчого об’єднання ОБЭРИУ, найближчого друга більш відомого загалу поета Даніїла Хармса майже 30 років, ба – навіть кандидатська дисертація Анни Герасимової в свій час була присвячена улюбленому автору.
На жаль, зазвичай, доля геніїв така: живуть мало, сучасникам незрозумілі, стають актуальними і улюбленими років так за 50-70…Знайомлячись з біографією Введенского, постійно ловиш себе на тому, що мимоволі віднаходиш дивні паралелі з біографіями інших геніальних поетів та письменників, і все ж історія життя кожного – унікальна, як і творчість.
Але дивна річ, кожного разу коли я читаю Введенського чи про Введенського, на думку мені завжди спадає Бруно Шульц. Щось у їх долях і творчості настільки подібне, а щось – настільки разюче відмінне, що дивно, як вони, живучи в один час в одній країні (УРСР), не перетнулись.
Шульц писав польською та німецькою, Введенский – російською, тож, не зважаючи, що один мало не п‘ятдесят років прожив у Дрогобичі, а другий – п’ять з 37 років життя прожив у Харкові, українською культурою загалом не сприйняті обидва.
Тож презентація збірника Введенского «всё» (перше видання його творів з 1993 року, видавництво "О.Г.И.") у Києві – дивна і радісна річ.
Подивуватися і порадіти до «бабуїну» останньої неділі року зібралися понад сім десятків осіб.
«Назва «Всё» не значить, що це – весь Введенский. Де знаходиться весь Введенский – ніхто не знає. Може, у когось на горищі лежить…» – попередила Умка.
І в цьому – також подібність до Шульца, більшість творів якого, як вважають, втрачена, а іноді дивним чином деякі з них віднаходяться…
Умка читала вірші Введенського, і це в неї виходило надзвичайно. Часом здавалось, що знаходишся на сеансі поетичної магії – так заворожено, затамувавши подих присутні не зводили очей з тендітної жінки в «пацанському прикиді», з хлопчачою стрижкою і по-дитячому захопленими очима. Година промайнула непомітно, й розпочалося живе спілкування.
Природньо, мова пішла про природу геніальності. «Введенский – абсолютний геній» – переконано заявила літературознавець Герасимова.
«Мені не дано осягнути природу геніальності, – константувала Аня, – я просто знаю, що є люди обдаровані, зверхобдаровані, талановиті, суперталановиті, а є – генії. Це – інше, вони – інші. Геній – це не значить добре чи погано. Геній –просто інший. Геній потрапляє в якийсь особливий потік, що йде крізь нього, в ньому є якась особлива кнопка, що раптом вмикається. Введенский – геній, бо він – безпомилковий, хоч він – суцільна помилка».
Спілкування виявилося катастрофічно мало, бо вже за півгодини виявилось, що у сусідньому залі розпочинається корпоратив (свята річ у переддень свят!), тож продовжити поетичні посиденьки досхочу не вдалось.
Зате вдалось придбати незвичайну книгу, і це – також радість, – третя, та не остання!
P.S. Як виявилося, киянам, що змогли придбати книгу, неймовірно пощастила. Її виходу передувала майже детективна історія з авторськими правами, саме тому, не зважаючи на велику зацікавленість, Введенський не видавався. На щастя, московському видавицтву "ОГИ" вдалося знайти спільну мову з пасинком поета, до речі, харків'янином, і книа з'явилася. На останій книжковій ярмарці в Москві вона викликала фурор і наразі весь тираж продано.