Вірші з нагоди

Преамбула.

На цьому тижні одна із топових тем  блогосфери та багатьох сайтів -  плач за 5 каналом. Насправді канал давно перестав бути культовим, та за ним ще тягнувся шлейф булого креативу, булої сміливості, булої професійності і чесності. Коли закрутилась та історія з частотами – ніхто особливо не переймався. По перше ніхто насправді не вірив у реальну загрозу закриття каналу, а по друге, історії такого штибу є гарним тонізуючим засобом для колективу, а надто для такого як Пятак, що власне зростав і гартувався у революційному вогні. Це ж класика – зовнішня загроза як мобілізуючий фактор.
А от коли на каналі запустили процес самознищення  зсередини – о.. це вже зачепило! Згадалось все найкраще, що було на 5-му за ці роки, що сприймалось як частина особистого… 

Дивно, та для мене чомусь найяскравіший спогад, найяскравіша   асоціація на словосполучення «П`ятий  канал» –це «голова в телевізорі», – нестандартна  голова химерного Олександра Ірванця, що з пафосом на вустах та з іронією в зіницях виголошує поетичні рядки. Памятаєте? Цих рядків чекали.Ці рядки цитували.  Фінальний  момент передачі «5 копійок» був саме тим моментом, який багато людей намагалося «спіймати» телевізійного вечора.
Так от, можливо міф 5-го каналу і агонізує в колективній свідомості,  (щиро хотілось би помилитися!), але міф про Ірванця, здається, в недалекому майбутньому набуде нових нюансів і граней. Ірванець береться за старе! Знову будуть регулярні та актуальні іронічні вірші, і ось передумова цих сподівань.

Власне текст.
14 жовтня, на Покрову, в Зеленій вітальні Будинку вчених  пан Ірванець презентував проект , до якого він запрошений, щоби бути ключовою особою. Назва проекту – «Вірші з нагоди». Суть проекту досить проста: Ірванець вибирає найактуальнішу, з його погляду, подію найближчого часу і пише, власне, вірш з цієї нагоди. Всі бажаючі підхопити Ірванцеву естафету пишуть свої версії цієї ж події, знову ж таки в віршованій формі. Всі ці шедеври викладаються на спеціальній інтернетовій сторінці. За тиждень підводяться підсумки, обирається кращий вірш,-  автори, читачі та Ірванець щасливі. Щасливий Олександр обирає нову подію, пише новий вірш, – далі ви , мабуть, здогадались – все по колу. Приблизно так.
Шкода, та згадана подія, так  вдало запланована на багатообіцяюче  число,  виявилась далеко не єдиною вартісною  подією того чудового дня. Зайве нагадувати, що 14 жовтня – день українського козацтва і УПА, і був марш. Величезна кількість людей була, природньо, там. В книгарні «Є» презентували черговий том «України модерної». Ще якась кількість людей осіла там.  До Зеленої  вітальні дійшли не всі охочі подивитися і послухати Олександра Ірванця. Та все ж вечір видався прегарний.
Для мене особисто питання чи йти на Ірванця було вирішено наприкінці вересня, у Львові. Російський вечір в Львівській опері: романси, реверанси, і раптом – на сцені Ірванець! Сміх та овації потрясли ті памятні стіни,метафори та рими довели до шалу непідготовану загалом публіку.

З віком Ірванець стає все далі кращим. Це підтвердить кожний, хто 14 жовтня бачив його в Зеленій вітальні. Іскрометний, дотепний, елегантний (в костюмі та при краватці – просто красень!),- такий зараз Ірванець, якщо хтось пам’ятає щось інакше. А ще – на рідкість відкритий. Не кожен, скажу я вам,   безстрашно поділився би  сокровенним, досі відомим лише дружині  – власною епітафією. З іншого боку, а чого боятися  Ірванцю:  плагіату? Хто ж припасує на свій надгробок такі рядки:
Був нормальний поет
Мав нормальний кінець
Завершився проект
Олександр Ірванець.
Крім віршів про себе, того вечора Ірванець читав вірші про чудову країну Україну, її мудру владу, її героїв –Азарова, Ахметова і так далі, по списку, до Я. А завершився вечір романтично – баладою.

БАЛАДА ПРО ВІКНО


Я йшов по столиці нічною порою. 
Сплелись блискавиці над Кия горою,


І вихор метався в небесній безодні,
І я почувався страшенно самотньо…


Та раптом мені засіяло воно – 
В будинку на Банковій тепле вікно!


І я зрозумів: у буремний цей час 
Він там, і Він думає зараз про нас! 


Коли Він у виборах участь узяв,
Почути з нас кожного пообіцяв.


Та все ж нас багато. Якщо Він не зможе,
Йому Хорошковський у цім допоможе.  


Він відає чаяння й біди народні – 
Поліпшує наше життя вже сьогодні,


Довіривши часточку праці важкої
Миколі Азарову й Васі Цушкові.


І затишно, й тепло зробилось мені,
Коли я побачив те світло в вікні!


Вікно в Президентській Адміністрації!
Твій теплий квадрат зберігатиму в серці я!


Бо знаю, що у найбуремніший час
Він думає там про нас. І за нас. 

Подібні речі закликав творити поетам-співвітчизникам поет О.Ірванець:
«Вірші повинні бути такими – величавими, потрібно помічати хороше в нашому житті і його оспівувати. Коли про це написано – тоді подія стає зафіксованою і входить в анали, – історії , я маю на увазі».
Поетизація політики чи політизація поезії, на думку Олександра, – річ відома людству з давнини. Підтвердження цієї тези – «Божественна комедія» Данте, де в самому інферно, в «Пеклі» поет помістив лідерів ворожої йому партії. Заманлива перспектива, чи не так?
Цікаво, що україномовний проект «вірші з нагоди» розмістився на російськомовному загалом сайті, Політ.ua. 

Перше Ірванцеве завдання було присвячено відомо чиєму саміту YES:
«Минулого тижня у Криму пройшов Ялтинський Економічний Самміт – означений дотепною англійською абревіатурою YES. У його роботі взяли участь політики світового рангу, як наприклад, Хав’єр Солана і Кофі Аннан.
З огляду на влучність абревіатури і безперечний успіх подібного заходу, в нашій державі вже найближчим часом плануються до проведення Тернопільський Автономізаційний Конгрес, Данєцкає Абсуждєніє і Харківський Учбовий Ярмарок – абревіатури поки-що не обнародувані.
YESSS!
Білінґва
Хто в турботі про людей?
Брови хто насупив?
YANUKOVYCH!
EVERYDAY!
SUPER!
SUPER!
SUPER!»

А на цьому тижні всі охочі вправлялися в оспівуванні візиту нового друга України – Уго Чавеса.
По столиці їздим туго,
Бо стрічаємо його –
Дорогого друга Уґо
Друг наш Уґо – ого-го!
Він великі справи робить.
Він як Симон Болівар!
Він усіх нас нагородить,
Хто за нього вболіва!
Та підказує натура
(Вона в мене вольова):
– В тебе Симон є Петлюра!
Що тобі той Болівар?
Це Ірванцева версія.
Єдиний недолік проекту – всі вірші можна прочитати, лише зареєструвавшись на сайті, а це не дуже зручно, на мою думку. Проте проект цікавий, і як то кажуть : «Надія є!».

Аудіозапис вечора можна послухати тут