"Жодних бздурів - каже Задура..."

Сидячи в теплій, – і в прямому, і в переносному сенсі, книгарні «Є» непривітного березневого вечора, зловила себе на думці, що сама собі заздрю. Яким дивом так склалися обставини,  яким дивом похмура сира погода не подолала мого бажання прийти на творчу зустріч з цією дивовижною людиною?

Людина-парадокс, живе втілення діалектики – єдності тези та антитези,- отак, дещо патетично (бо завдання це непросте!) доводиться окреслювати непересічну поетичну постать – Богдана Задуру.

Польські критики  теж мудрували-мудрували, поки викристалізували для нього таке означення: «Живий класик польської літератури і одночасно самий  молодий поет Польщі».

Дійсно, на перший погляд стриманого сивочолого пана  складно отак запідозрити в нестримній пасіонарності,  яка, проте, просто фонтанує крізь написані ним рядки.

Стримані в вустах Богдана, вони жагучі, провокуючі, пронизливі в устах його друзів – Андрія Любки та Андрія Бондара.

 «Це єдиний поет, якого я називаю "маестро"», – зізнається Адрій Бондар, і при цьому мало не втричі молодший за Задуру Андрій Любка просто звертається до нього, «Богдане, ти…» і це дружнє звернення не звучить як фамільярність – воно  природнє, як між ровесниками. «У мене враження, що  ми належимо до  одного простору, наші світи  абсолютно спільні»,- переконаний Андрій Бондар.

Часом важко осягнути, що Задура як поет відомий майже півстоліття (можливо, в наступному році для України та Польщі більш важлива подія – не Євро-2012, а творчий ювілей Богдана Задури?)

Чому для України? – спитає дехто,- при всіх чеснотах,  Богдан – польський поет? Тут черговий  парадокс: Задура не розмовляє українською, однак він переклав сучасної української літератури більше, ніж будь-який інший перекладач в світі.

«Ні в одній іншій культурі зарубіжній Україна не має таких друзів, як Богдан» – переконаний Андрій Бондар, а Павло Щириця навіть вигадав  для Задури  спеціальний термін – «україноприхильний».

Авторська антологія української поезії  Wiersze zawsze są wolne, укладена Богданом Задурою,  була перевидана у Польщі тричі,- погодьтесь, фантастичний успіх, як для збірки перекладної поезії.  

А от Богдана Задуру українською видали єдиного разу – в 2007 році, видавництво «Фоліо». В книгарні «Є» її виявилось на позір аж три екземпляри,- всім охочим,звісно, не дісталось. Назва скромної добірки – «Поет розмовляє з народом», до неї ввійшли переклади  Дмитра  Павличка, Миколи Рябчука та Андрія Бондара. На жаль, тексти Задури українською важко знайти навіть в інтернеті, хоч і з’являються все нові охочі перекладати його глибокі, дотепні, серйозні тексти (це, знову ж таки, незважаючи на позірну простоту, надзвичайно важко, тому цікаво! )

Однак, Богдан Задура – для української культури більше, ніж перекладач. Він – комунікатор. Саме він є куратором стажувань молодих українських поетів за кордоном, саме в його редакції зустрічається українські митці, саме цей статечний пан є центральною  ланкою багатьох зв’язків. «Задура – це місток» – просто визначає Андрій Бондар і додає «якби Богдана Задури не існувало, не було б по меншій мірі 80-відсотків живих контактів між літераторами». При цьому виглядає Задура не так, як ми зазвичай уявляємо комунікабельну людину.

«Він має таку особливу рису: він часто просто не має  потреби говорити»- поділився своїм досвідом Андрій Любка і розповів, як бентежила його ця особливість на початку. «В домі Богдана в Пулавах на стіні висить його портрет. Дружина Богдана каже: «Цей портрет мені більше схожий на Богдана,ніж сам Богдан: так само дивиться – і мовчить.» 

На щастя, не змовкає голос Задури у творчості – кількість його книжок скоро досягне трьох десятків. При цьому вражає жага до змін та експериментів – такій сміливості молодь позаздрить! В черговий раз у цій людині з'єднались теза й антитеза. Відома антиномія «якби зрілість хотіла, а молодість могла» по відношенню до Задури втрачає сенс: в цій особистості на диво гармонійно поєдналися і мудрість зрілості, і молодеча жага до творення нового.

«Це несамовито зацікавлена людина всім,що потрапляє йому до рук, страшенно трудолюбива»,- стверджує Андрій Бондар.

До речі, про трудолюбивість,  і про голос Задури у творчості,- цю фразу цілком законно можна написати трошки інакше: «на щастя, не змовкає голос Задури у «Творчості»!

« Twórczość» – найстаріший та найавторитетніший літературний журнал у Польщі, з 2004 року Богдан Задура є його головним редактором. До речі, на зустрічі в «Є» прозвучав і творчий звіт про святкування 65-річного ювілею Богдана в редакції « Twórczość». Як випливало з віршу, що його присвятив цій знаменній події Павло Щириця, Задурі вдалося відкрити в більшості українських поетів ще й співочі таланти: «Жодних бздурів,- каже Задура,- заспівайте щось, – на коня!».

Тож говорити про Богдана Задуру, з огляду на унікальність та багатогранність особистості можна багато, але як врешті сказав Андрій  Бондар: «Скільки  людей – стільки і Богданів».

Отже, з огляду на сказане вище про складність знаходження в мережі текстів Задури українською, приведу кілька «вихоплених» того вечора лаконічних текстів:  

Інша кімната

Короткої миті після пробудження не знаєш де опинився

Так може лишитися назавжди

Кастинг

Плач і скрежет зубовний –

Бо багато є покликаних,

Та мало обраних…

Відвага

Зазирнути під чорну підкладку

білого вірша

Молитва феміністки

«Боже, ти прекрасна!»

• **

Я волію так:

Моральний закон наді мною,

І зоряне небо в мені

Осяяння

Виймаючи зі скриньки чергову поштівку з привітаннями,

Він раптом збагнув, що то не його день народження , а Іісуса.

З ким я тільки не спав!

З ким я тільки не спав!

Не спав із матір’ю Терезою

Не спав із сестрою Фаустиною

Не спав із Іолантою Квасьневською

І якби я мусив сказати читачкам знаменитого журналу «Пані» всю правду

Це інтерв’ю ніколи б не закінчилось

Очі

Очі є дзеркалом душі. Але якщо душі не існує, метафора розсипається…

Андрій Бондар умовно класифікує поезію Богдана Задури останніх 15 років на дві великі групи: афористичні вірші, на кшталт вищенаведених,  та наративні (оповідні). З останніх на вечорі прозвучав один із останніх текстів Задури – пронизливий «Воскресіння птаха».

Андрій Бондар попереджує, що вірші Богдана іноді виглядають дуже простими, та їх важко зрозуміти «з нальоту» (все до тих же парадоксів Задури). Проте надзвичайно вагомий бонус в поезії – тонка іронія, майже завжди прихована між рядків.

Наприкінець, не буду приводити улюблений вірш одного з модераторів вечора – Андрія Любки «Жодної тобі інфляції» – його найлегше знайти в інеті, не втримаюсь, щоб не перепостити улюблений вірш другого модератора, другого Андрія – Бондара ( в його ж перекладі) :

Схематизм

Адораторко, сестро, і ти, Альбертинко,

і ти, Ангеличко, і ти, Антоніянко,

яку легко переплутати з Антонінкою,

а з Авґустьянкою вже трохи важче,

Бенедиктинок дружний секстете:

сестро Контемпляційна, сестро Місіонерко,

Облатко, Обличанко, сестро Сакраментко,

Самаритянко, і ти, Бернардинко,

і ти, Бетанко, і ти, Біла сестро,

Боромійко, Бриґідко, і ти, Маґдаленко

(зараз вип’ю чаю з бісквітом),

Мала Сестро Ісуса, тобто сестричко, великі

сестри Марії, тої Непорочної і Матері Божої

Милосердя, ти, Михалітко, і сестро

Милосердя взагалі, і ви, Місіонерки:

Одна — Ісуса Царя, друга — Милості, а третя

Святого Сімейства, і ти, Нативітанко,

Назаретянко, сестро Непорочного Серця Марії,

і ти, проста Непорочанко, Норбертянко,

сестро Нотр-Дам (прочитати Пшибося?),

Облатко Ісуса-Дитини,

Облатко Серця Ісусового,

Обличанко (але не Бенедиктинко),

сестро Провидіння Божого, Оріоністко,

дочко св. Франциска і дочко

Св. Франциска з Флоренції,

Дочко Марії, дочко

Непорочної Марії,

Дочко Серця Найсвятішої Діви Марії,

Сестро Домініканко (ти, контемпляційна,

і ти, Матері Божої Молитовної, і ти,

Місіонерко), Духачко

(чи є гріхом заздрість, коли вона супроводжується подивом?),

Ельжбетанко, Євхаритско, Феліцьянко,

септете Францисканок (сестро Страдженних,

сестро Милості МБ Неустанної Помочі,

Місіонерко, сестро Спокути,

Служнице хреста, шпитальна сестро),

сестро Гоноратко, сестро Імені Ісусового,

сестро Ядвіжанко, сестро Івана Хрестителя,

сестро з зібрання "Єдність"

(зараз з’їм сливку в шоколаді зроблену

кооперативом "Солідарність"),

сестро св. Юзефа, і ти, Юзефітко,

Камедулко, Камільянко, Канонічко,

Каносьянко, Капуцинко контемпляційна,

Капуцинко Серця Ісусового,

Боса Кармелітко, Кармелітко

Ісуса-Дитини, Кармелітко з гори Кармель,

Кармелітко-Місіонерко,

Катеринко, Кляретинко, Кляриско

Сестро і Кляриско-монашко,

Клявер’янко, Льоретанко, Пальотинко,

Пасіоністко і Пасіоністко св. Павла,

Пастерко і Пастежанко,

Паулістко, Піярко,

Потішителько, Презентко,

Редемптористко (сестро отця Ридзика),

Сестро Святого Сімейства, сестро Родини Марії,

Сестро Рицарства Непорочної, сестро Sacre Coeur,

Салез’янко, Сальватор’янко, Самаритянко,

Серафітко, Серцянко,

сестро Слова Божого, і Слуго Ісуса,

Духа Святого Служнице,

і ви, служниці: Діви Марії,

Дембіцькі, старовєйські, силезькі

і великопольські, прості сестри Служки,

сестро Шаритко, сестро з Шенштацького

Інституту (що-небудь означає Шенштацький Інститут),

сестро шпитальна, сестро Тереско (привіт, Тереско),

і ти, терез’янко, і Великого Майстра

Ученице, сіра сестро Уршулянко

і Римської Унії Уршулянко друга,

Вербістко, Вестярко, Візитко,

Помічнице, сестро «Спільної Праці»,

Дитя Божої Ласки (зі Спільноти з Ліп’я)

І ти Воскресенко,

коли воскреснемо

тоді побалакаємо

як поет з черницями.