Як на варті під ЦВК покруч змінить вурдалака

Відомо,що написані  тексти з часом починають жити самостійним життям. З того часу,  можливо не помітно, але напевне і невблаганно, вони формують – чи деформують, одним словом – впливають на свідомість автора. Похмура повість "Хвороба Лібенкрафта" Олександра Ірванця вже дається авторові взнаки. Ось який життєствердний вірш поету навіяла одна з найрадісніших подій року, свято для кожного громадянина, втілення демократичних засад і свободи – ВИБОРИ!    

а от як бачить це свято Ірванець: 

От вночі і настане він – 

Упирячий бал Гелувін,

Як на варті під ЦВК

Покруч змінить вурдалака.

Лиш стерпіти страждання ці, 

І не впасти від жаху ниць,

Коли встануть живі мерці,

І поплентають до дільниць.  

Зомбі сунуть, а я стою.

Їм що хоч кричи-голоси,

Та вони ніби кров свою,

Віддають свої голоси.  

Й поведуть о ранній порі

До міських і селищних рад

Ними обрані упирі

Ними обраних упирят!..

Цей вірш – із тієї ж серії "Вірші з нагоди"

як і раніше, там можна лишити свою версію. У готичності Олександра перевершити важко, може піти іншим шляхом?